чортик

ЧО́РТИК, а, ч.

1. Зменш. до чорт 1–4.

Артур втупився поглядом у намальованих чортиків. Один з них, найбільший, сміявся до нього оскалом зубів (А. Хорунжий);

* У порівн. Тендітний вогник схитнувсь у темряві і, балансуючи синім чортиком на круглій голівці сірника, поплив перед нашими очима (П. Колесник);

// Дитяча іграшка (свисток) з намальованим чортом.

Пискливий чортик у губах дитячих – Набридна [набридла] річ. Тих пищиків чортячих Мій син боїться – то-то мудрий син! (М. Рильський).

2. Зменш.-пестл. до чорт 5.

Зловити чортика на вудку.

(1) Чо́ртики в оча́х [танцю́ють (танцюва́ли і т. ін.)] в кого – те саме, що Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х (див. бі́сик).

Павло кумедно хмурив брови, а в очах танцювали чортики (Ю. Збанацький).

◇ (2) До чо́ртиків, фам.:

а) дуже, надзвичайно.

За шию не капало, але до чортиків набридло неробство (В. Минко);

Віддавши дівчатам свою куртку, він до чортиків замерз, просто б сказати – задубів під отим брезентом (Д. Бедзик);

Тепер тільки сніг і сніг і небо геть до чортиків прочорнене (В. Стус);

б) (зі сл. напиватися, допитися і т. ін.) до повного сп'яніння.

Він таки піде аж до Миколиної квартири, а вже звідти повернеться. Тоді він нап'ється до чортиків (М. Ю. Тарновський);

Полковник Ліснобродський, стоячи на батареї, незрозуміло протер запухлі після нічної пиятики очі. Чи не до чортиків уже допився? (О. Гончар).