чортовина

ЧОРТОВИНА́, и́, ж., розм.

Те саме, що чортови́ння.

Уночі сови та сичі покрикували у йому [ньому, палаці] на всю околицю, а люди казали – то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом (Панас Мирний);

Увійшовши в кімнату, я замолов язиком якусь чортовину і почав качатись по канапці (з наук. літ.).

◇ (1) От чортовина́! – уживається для вираження досади.

Оце зима! Вікна аж снігом узялись... а одвірки, а двері!.. А куток мокрий який!.. А бік все поболює... Рве кашлять. Та хоч би не чадно... От чортовина! (А. Тесленко);

(2) Що за чортовина́ – те саме, що Що за чортови́ння (див. чортови́ння).

Від сорому вона не може підвести голови. Що за чортовина – кашкета ніде нема! Я мотаюсь по всій кімнаті, але мої шукання марні – нема. (Б. Антоненко-Давидович).