чортячий

ЧОРТЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до чорт 1; належний чортові, чортам.

Семен спідлоба зиркнув у той бік, де висіла на стіні велика картина страшного суду; од неї завжди смерділо Семенові духом чортячого кубла (С. Васильченко);

[Сидір Свиридович:] Свят, свят, свят!.. (Оступається й хреститься). [Горпина:] Чого ви одхрещуєтесь від мене? В мене нема на голові чортячих рогів (І. Нечуй-Левицький);

// Власт. чортові, такий, як у чорта.

[Н и к о д и м:] Не говори чортячим язиком до мене! (І. Карпенко-Карий);

– Бійтесь бога, коли людей не боїтесь! – кинулась вона до помічника пристава, схопила його за обшлаг рукава, але не розжалобила служаку. На його чортячому обличчі округлились і скособочились очі, а на їхнє довічне здивування ще набігла й цікавість (М. Стельмах);

Коло тину Ладуриха сусідок збивала: – Бабоньки! Ви гарненько придивіться, їй-бо, в Олени щось чортяче єсть... Хай я святої неділі не доживу – Олена чаклунка (О. Ковінька).

2. лайл. Те саме, що бі́сів 2.

Застудився я в дорозі під Петербургом, і аж до самої Волги ночами був чортячий холод, а шинель дали мені благеньку, витерту (З. Тулуб);

Ну й Байраки! Що там не кажи, а край таки справді чортячий (М. Чабанівський).

3. перен., розм. Надзвичайно сильний; несамовитий, шалений.

Кинулась .. до помочі щонайближча сотня, так козаки її привітали таким чортячим наскоком, що оборонці .. накивали п'ятами (М. Старицький);

// Занадто важкий.

А “Гетьман” тремтить, а “Гетьман” падає грудьми на хвилі .. Дві години скаженої, чортячої роботи й напруження! (Остап Вишня).