чотирикінцевий

ЧОТИРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е.

Який має чотири кінці (див. кіне́ць¹ 1).

Майстер [Коліянович] відійшов від традиційних форм православ'я і виготовив чотирикінцевий хрест, кожний кінець якого завершується трилопатевим розширенням (з наук.-попул. літ.).