чохлик

ЧО́ХЛИК, а, ч.

1. Зменш. до чохо́л.

Поліцейський зелений мундир з бахматистими кишенями підперезано. Праворуч при боці на ремені у сумці ріжки для автомата, ліворуч при боці – багнет у чохлику (Б. Харчук);

Іноді набирав у жменю води й бризкав Маркові в обличчя, але напитися не дав жодного разу. І обірвав з його пояса ложку в шкіряному чохлику (Ю. Мушкетик).

2. бот. Ковпачок із ніжної плівки на кінці корінця, пагінця, що прикриває його від пошкодження.

Тіло такого корінця [плодових рослин] складається з чохлика, зони росту і зони вбирання води (з наук. літ.);

Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (з навч. літ.).