чтити

ЧТИ́ТИ, чту, чтиш, недок., кого, що, діал.

1. Шанувати.

Та мене не чти, а святі ікони почти (Сл. Б. Грінченка);

Як батька, вона такого чоловіка шанувала й чтила, але як свого такого чоловіка – вона заздалегідь вже боялась (І. Нечуй-Левицький);

[Храпко:] А так: не хочеш ти знати свого батька, не хочеш його чтити, поважати, – нема тобі й благословіння мого надальше! (Панас Мирний).

2. Величати.

Як тепер тя звати, як тепер тя чтити (Сл. Б. Грінченка).

3. що, розм. Читати.

Я розгорнув і найшов те, що він казав: “Чти, – каже, – сине мій, і розумій прочитаноє – глагол вседержителя (Д. Мордовець).