чубисько
ЧУБИ́СЬКО, а, ч.
Збільш. до чуб.
А з ним – якийсь чоловік, ще молодший... І з отакенним довгим чубиськом на голові! (Є. Кравченко);
Жінка вивчала Дебогорія і вагалася, чи впускати його до хати. Коли це з вулиці нагодився парубок років вісімнадцяти, з-під шапки вибивався чорний, як вороняче крило, чубисько (Ю. Хорунжий);
Ще б пак! І він збоку глянув на себе – який чубисько! Як вороняче гніздо! (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чубисько — див. волосся Словник синонімів Вусика
- чубисько — чуби́сько іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чубисько — -а, ч. Збільш. до чуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чубисько — ЧУБИ́СЬКО, а, ч. Збільш. до чуб. А з ним — якийсь чоловік, ще молодший… І з отакенним довгим чубиськом на голові! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 142). Словник української мови в 11 томах