чубик
ЧУ́БИК, а, ч.
Зменш. до чуб.
Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Т. Масенко);
Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (М. Стельмах);
Щасливий край! Містам і селам в квітках всміхається земля. І пташці з чубиком веселим “добридень” серце промовля (В. Сосюра);
Гаврило ліниво шкутильгав.., пощипуючи вуса, схожі на припечені сонцем кукурудзяні чубики (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чубик — див. волосся Словник синонімів Вусика
- чубик — чу́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чубик — -а, ч. Зменш. до чуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чубик — ЧУ́БИК, а, ч. Зменш. до чуб. Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Мас., Роман.., 1970, 152); Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (Стельмах, II, 1962, 162); Щасливий край!... Словник української мови в 11 томах
- чубик — Чубик, -ка м. ум. отъ чуб. Словник української мови Грінченка