1. Словник української мови в 11 томах

чубик

ЧУ́БИК, а, ч. Зменш. до чуб.

Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Мас., Роман.., 1970, 152);

Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (Стельмах, II, 1962, 162);

Щасливий край! Містам і селам в квітках всміхається земля. І пташці з чубиком веселим "добридень" серце промовля (Сос., Солов. далі, 1957, 35);

Гаврило ліниво шкутильгав.., пощипуючи вуса, схожі на припечені сонцем кукурудзяні чубики (Тют., Вир, 1964, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубик — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. чубик — ЧУ́БИК, а, ч. Зменш. до чуб. Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Т. Масенко); Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (М. Стельмах); Щасливий край!... Словник української мови у 20 томах
  3. чубик — чу́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. чубик — -а, ч. Зменш. до чуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чубик — Чубик, -ка м. ум. отъ чуб. Словник української мови Грінченка