1. Словник української мови у 20 томах

чудакуватий

ЧУДАКУВА́ТИЙ, а, е.

Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; дивакуватий, дивний.

– А Степан – парубок там у нас, чудакуватий якийсь, а злодій на все село (А. Тесленко);

Розповідав [Каргат] про Харків, про свого чудакуватого професора, про студентів і інститут (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудакуватий — див. дивак; химерний Словник синонімів Вусика
  2. чудакуватий — чудакува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чудакуватий — -а, -е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; дивакуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудакуватий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. чудакуватий — Чудакува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чудакуватий — ЧУДАКУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; дивакуватий. — А Степан — парубок там у нас, чудакуватий якийсь, а злодій на все село (Тесл. Словник української мови в 11 томах