1. Словник української мови у 20 томах

чудити

ЧУДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., розм.

Робити вчинки, які викликають подив, поводитися дивно.

Всіма шанований у війську за ратні заслуги, батько на старості чудив без угаву. Ревні захисники статуту вже двічі порушували проти нього справу про виключення з козацького стану за порушення вікового звичаю (із журн.);

// Говорити що-небудь несерйозно, заради жарту, жартувати (у 1, 2 знач.).

Ніхто краще п'яного не зіграє, як Тихін, – чудить добре вміє (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудити — чуди́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. чудити — -джу, -диш, недок., розм. Робити вчинки, які викликають подив, поводитися дивно. || Говорити що-небудь несерйозно, заради жарту, жартувати (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чудити — ЖАРТУВА́ТИ з ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИ розм., ЧУДИ́ТИ розм. — Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Словник синонімів української мови
  4. чудити — ЧУДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., розм. Робити вчинки, які викликають подив, поводитися дивно; // Говорити що-небудь несерйозно, заради жарту, жартувати (у 1, 2 знач.). Ніхто краще п’яного не зіграє, як Тихін,— чудить добре вміє (Горд., Дівчина.., 1954, 28). Словник української мови в 11 томах