1. Словник української мови у 20 томах

чудовний

ЧУДО́ВНИЙ, а, е.

1. Те саме, що чудо́вий.

Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – їм я віддав усі чуття мої (П. Грабовський);

Та й то знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менше як чудовного бесідника та порадника (І. Франко);

Ми щасливі, дні чудовні – пісня радістю дзвенить: Будем разом, сили повні, батьківщину боронить (П. Тичина).

2. заст. Чудотворний.

Вернулися запорожці, Принесли з собою В Гетьманщину той чудовний Образ пресвятої. Поставили в Іржавиці В мурованім храмі (Т. Шевченко);

Літній чоловік., стає перед чудовною іконою, молиться, б'є поклони, зітхає (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудовний — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  2. чудовний — чудо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чудовний — -а, -е. 1》 Те саме, що чудовий. 2》 заст. Чудотворний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудовний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. чудовний — Чудо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чудовний — ЧУДО́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що чудо́вий. Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи,— їм я віддав усі чуття мої (Граб. Словник української мови в 11 томах
  7. чудовний — Чудо́вний, -а, -е 1) Чудотворный. Чудовна икона. Черк. у., Лебед. у. Заступить нас чудовна Божа мати (икона). К. МБ. II. 124. Чудовний образ Пресвятої. Шевч. 366. 2) Чудный. Вхопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗОЮР. II. 203). Словник української мови Грінченка