чудійка
ЧУДІ́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм.
Жін. до чуді́й.
Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудійка — чуді́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- чудійка — -и, ж., розм. Жін. до чудій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудійка — ЧУДІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до чуді́й. Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 122). Словник української мови в 11 томах