1. Словник української мови в 11 томах

чудійка

ЧУДІ́ЙКА, и, ж., розм. Жін. до чуді́й.

Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудійка — ЧУДІ́ЙКА, и, дав. і місц. ці, ж., розм. Жін. до чуді́й. Коли він проходив повз Сахно, повз цю чудійку, що запросила лікарів до померлих людей, вона, ця чудійка, спинила його за руку (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  2. чудійка — чуді́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. чудійка — -и, ж., розм. Жін. до чудій. Великий тлумачний словник сучасної мови