чужак
ЧУЖА́К, а́, ч., розм.
1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець.
Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове,— А серце ж билось, ніжне і грозове (Брат., Пора.., 1960, 99);
Упав на захід головою чужак на скровлену межу (Сос., Солов. далі, 1957, 101).
2. Нерідна людина, не родич;
// Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь.
Сиджу на диванчику, листаю книгу і прислухаюсь до розмов. Старі так захоплені своїми балачками, що й про мене забули зовсім.. Я тут — чужак, людина, вим’ята сталевими пальцями війни (Кол., На фронті.., 1959, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужак — див. ворог; чужий Словник синонімів Вусика
- чужак — Чужинець, зайда, див. чужеземець, бродяга Словник чужослів Павло Штепа
- чужак — ЧУЖА́К, а́, ч., розм. 1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець, іноземець. Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове, – А серце ж билось, ніжне і грозове (Р. Братунь); Упав на захід головою чужак на скровлену межу (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- чужак — чужа́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- чужак — -а, ч., розм. 1》 Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець. 2》 Нерідна людина, не родич. || Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужак — ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І. Словник синонімів української мови