чужак

чужа́к

-а, ч., розм.

1》 Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець.

2》 Нерідна людина, не родич.

|| Людина, чужа в певному середовищі, поглядами, духом чужа кому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужак — див. ворог; чужий Словник синонімів Вусика
  2. чужак — Чужинець, зайда, див. чужеземець, бродяга Словник чужослів Павло Штепа
  3. чужак — ЧУЖА́К, а́, ч., розм. 1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець, іноземець. Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове, – А серце ж билось, ніжне і грозове (Р. Братунь); Упав на захід головою чужак на скровлену межу (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
  4. чужак — чужа́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  5. чужак — ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І. Словник синонімів української мови
  6. чужак — ЧУЖА́К, а́, ч., розм. 1. Чужа, нетутешня, захожа людина; чужинець. Вкраїнське місто брали чужаки, Шукали серця, твого серця, Львове,— А серце ж билось, ніжне і грозове (Брат., Пора.., 1960, 99); Упав на захід головою чужак на скровлену межу (Сос., Солов. Словник української мови в 11 томах