чужинонька
ЧУЖИ́НОНЬКА, ЧУЖИ́НОЧКА, и, дав. і місц. ці, ж.
Зменш.-пестл. до чужи́на́.
Ой чужая чужинонька, вона правдоньки не скаже (з народної пісні);
Виїжджаю, дівчинонько, чи будеш тужити, Як поверну з чужиноньки, чи будеш любити? (з народної пісні);
Чужая чужинонька – не рідна родинонька (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужинонька — див. чужина Словник синонімів Вусика
- чужинонька — чужи́нонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чужинонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до чужина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чужинонька — ЧУЖИ́НОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чужи́на́. Як зеленонькій [зелененькій] коноплиночці У болотечку гнити, Так мені тяжко, так мені важко На чужиноньці жити (Укр. нар. Словник української мови в 11 томах
- чужинонька — Чужинонька, чужиночка, -ки ж. ум. отъ чужина. Словник української мови Грінченка