чукикати

ЧУКИ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, розм.

Забавляючи, підкидати на руках, ногах дитину і промовляти при цьому слово “чук-чуки”; гуцати.

– А що ж се Хведора досі немає? – спитала баба, усаджуючись біля Христі, котра чукикала на колінах Петруся (Панас Мирний);

Оксана з колиски взяла Маркуся, закутала в грубі полотняні пелюшки і чукикала на руках (С. Чорнобривець);

Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати з тою легкістю і вправністю, з якою можуть це робити тільки жінки (С. Добровольський);

* Образно. Ну, чому я мушу чукикати літературу? Чому я мушу боліти, страждати за того, хто прийшов у літературу? (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чукикати — чуки́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. чукикати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Забавляючи, підкидати на руках, ногах дитину і промовляти при цьому слово "чукчуки"; гуцати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чукикати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Словник синонімів української мови
  4. чукикати — ЧУКИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Забавляючи, підкидати на руках, ногах дитину і промовляти при цьому слово "чук-чуки"; гуцати. — А що ж се Хведора досі немає?... Словник української мови в 11 томах
  5. чукикати — Чукикати, -каю, -єш гл. = чукати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка