чуло
ЧУ́ЛО.
Присл. до чу́лий.
Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом (В. Сосюра);
Короткозорість привчила .. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника (Ю. Шовкопляс);
Глянь, у хлопця в кашкеті крислатім чуло пальці лягли на баян (В. Сосюра);
Всі кинулись чуло вітать, обнімать Товариша-друга востаннє (М. Старицький);
Злізла [Мотря] з печі, впала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася (Панас Мирний);
Веселим холодком війнуло, П'янким, як спирт, дзвінким, як мідь, І серце радісно і чуло Від пахощів грози бринить (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуло — чу́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- чуло — Присл. до чулий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуло — ЧУ́ЛО. Присл. до чу́лий. Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом (Сос., Солов. далі, 1957, 17); Короткозорість привчила.. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника (Шовк. Словник української мови в 11 томах
- чуло — Чуло нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він. Стор. МПр. 22. Словник української мови Грінченка