чумачка
ЧУМА́ЧКА, и, дав. і місц. ці, мн. чок, ж.
1. Жін. до чума́к 1.
Ходить чумак по дорогах, А чумачка сидить дома (П. Чубинський).
2. заст. Чумацтво (у 2 знач.).
[Каленик:] Я чумачкою заробив все, що маємо. Тепер чумачка нікуди не годиться (І. Карпенко-Карий).
3. Вид української вишитої сорочки без коміра.
Чоловіки носять вишивані сорочки – “українки” (з відкладним коміром), “чумачки” або “гуцулки” (з наук. літ.);
Дома начищав чоботи [вчитель], одягав чисту сорочку-чумачку, в кишеньку піджака клав два олівці – простий і червоно-синій (П. Автомонов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумачка — чума́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чумачка — -и, ж. 1》 Жін. до чумак 1). 2》 заст. Чумацтво (у 2 знач.). 3》 Вид української вишитої сорочки без коміра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумачка — ЧУМА́ЧКА, и, ж. 1. Жін. до чума́к¹. Ходить чумак по дорогах, А чумачка сидить дома (Чуб., V, 1874, 496). 2. заст. Чумацтво (у 2 знач.). [Каленик:] Я чумачкою заробив все, що маємо. Тепер чумачка нікуди не годиться (К.-Карий, І, 1960, 192). Словник української мови в 11 томах
- чумачка — Чумачка, -ки ж. 1) Промыселъ чумачества. Рудч. Чп. 256. 2) Жена чумака. Ходить чумак по дорогах, а чумачка сидить дома. Чуб. V. 496. Словник української мови Грінченка