1. Словник української мови у 20 томах

чунник

ЧУ́ННИК, а, ч., заст.

Ремісник, який виготовляв чуні.

При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взували чуні .. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри – чунники (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чунник — -а, ч., заст. Ремісник, який виготовляє чуні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. чунник — ЧУ́ННИК, а, ч., заст. Ремісник, який виготовляв чуні. При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взувалися чуні.. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри — чунники (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 58). Словник української мови в 11 томах