чунник
ЧУ́ННИК, а, ч., заст.
Ремісник, який виготовляв чуні.
При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взували чуні .. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри – чунники (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чунник — -а, ч., заст. Ремісник, який виготовляє чуні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чунник — ЧУ́ННИК, а, ч., заст. Ремісник, який виготовляв чуні. При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взувалися чуні.. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри — чунники (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 58). Словник української мови в 11 томах