чухрати

ЧУХРА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок.

1. що. Обламувати, обрубувати гілля на дереві, стовбурі; очищати від листя, кори.

Поставив мене чухрать гілля (Сл. Б. Грінченка);

Чухрали теслярі якісь колоди, по кузнях де-не-де вже стукотіли молоти (О. Ільченко);

– Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (А. Головко).

2. що. Чесати, очищати вовну від домішок, сміття.

Одні мили вовну, другі сушили її, треті чухрали (з навч. літ.);

Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав, То б я дома сиділа, вовничку чухрала (П. Чубинський).

3. кого, розм. Завдавати ударів кому-небудь, сильно бити, шмагати кого-небудь; дубасити, періщити.

Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський);

– Лупіть Рябка, – сказав [Пан], – чухрайте! ось батіг! – За що?.. – спитав Рябко, а Пан кричить: – Чухрайте! (П. Гулак-Артемовський);

Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягли раба божого з коня і почали чухрать канчуками (О. Стороженко);

// перен. Різко вичитувати, лаяти, докоряючи за кого-, що-небудь.

Прийняв він мене прямо-таки підкреслено-ввічливо, немов між нами нічого не сталося і його не чухрав за мою особу сам Олександр Васильович (В. Логвиненко).

4. розм. Енергійно рухатися, бігти, їхати, поспішаючи куди-небудь.

Кузьма Трохимович далі подумав, що вже пора знімати свого салдата [солдата] та укладатись на віз і чухрати додому... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Килина на поле чухрає колосків збирати (Панас Мирний);

– От же лукаве зілля, – щодуху чухраючи на завод, раз у раз спотикаючись під шаленим тріскотінням неба, охопленого полум'ям, без угаву банив чоловік свою жінку (Яків Баш);

* Образно. От ми базікаєм, – а час, мов віл з гори, Чухра: його не налигаєш (П. Гулак-Артемовський);

Так, дитино моя люба, Погуляй – твоя пора, Бо вже, може, лиха згуба І по тебе десь чухра (П. Грабовський);

// Тікати від кого-небудь.

Дзижчать кулі, з дзенькотом висипаються з вікон шибки. Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають – куди очі стоять (О. Гончар);

– Стріляйте, не жалійте патронів! – радив Ярошенко. – А коли вони вискакуватимуть з хат та будуть чухрати в ліс, я з своїми комнезамами з засідки братиму їх на мушку (В. Речмедін);

// Швидко поширюватися, охоплюючи щось, знищуючи його (про вогонь, полум'я).

Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом (Ганна Барвінок).