чільник

ЧІЛЬНИ́К¹, а, ч., діал.

Головний національний убір, оздоблений двома кутасиками.

ЧІЛЬНИ́К², а, ч.

Проводир, ватажок.

Кінський тупіт чувся ближче й ближче, нарешті вершники натягли повіддя. Чільник сторожі запитально глянув на князя (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чільник — див. керівник Словник синонімів Вусика