чільник
ЧІЛЬНИ́К¹, а, ч., діал.
Головний національний убір, оздоблений двома кутасиками.
ЧІЛЬНИ́К², а, ч.
Проводир, ватажок.
Кінський тупіт чувся ближче й ближче, нарешті вершники натягли повіддя. Чільник сторожі запитально глянув на князя (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чільник — див. керівник Словник синонімів Вусика