чільний

ЧІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який вважається центральним, найвиднішим; головний.

Бенкет ще ледве почався і йде якось мляво, видко, що гості мало знайомі межи собою і почуваються ніяково під увагою почесного триклінія чільної частини світлиці (Леся Українка);

На чільному місці, де була колись церква, будується Будинок культури (Іван Ле);

В кабінеті – суворий порядок, симетрія. На чільному місці – батьків портрет (Я. Мамонтов);

Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола, за яким, наче в президії зборів, засідали медичні світила (Л. Дмитерко).

2. зі сл. місце, перен. Важливий за своїм значенням; передовий.

В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Серед них чільне місце посідають мистецтво і література (з наук. літ.);

Високою майстерністю відзначається робота Л. Химченка “Рубач металу” .. У творчості робітника чільне місце посідає також портретна різьба (із журн.);

Емоційна лексика, слова з експресивними засобами словотвору займають у фольклорі чільне місце (з наук. літ.).

3. перен. Який виділяється серед інших; видатний.

Щодо бойківського діалекту, то він також ще від 1848 р. досить виразно проблискує у творах тодішніх чільних галицьких письменників (І. Франко);

[Хуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься “римський громадянин” (Леся Українка);

Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об'єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич).

4. буд. Який становить передню частину будівлі.

Вздовж чільної і причілкової стін стояли лави, а на покуті – стіл (з наук. літ.);

Традиційна українська хата мала троє вікон: напроти столу одне у чільній, а друге у причілковій стінах.., ще одне навпроти печі менших розмірів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

чільний

Значення в інших словниках