чімхати

ЧІ́МХАТИ, аю, аєш, недок., діал.

1. Чухра́ти (у 4 знач.).

Чімхай до війта (Сл. Б. Грінченка);

Ти куди так чімхаєш? – весело блимнув Сидір Більмом на Юрка (П. Козланюк).

2. Оббивати.

– Не збавляй каміння, бо я тобі тепер не піду нового лупати. То мусить вистати [вистачити] на цілий гріб. – Про мене, най стає, або й ні. Я своє роблю, – відповів Федько, але вже уважніше чімхав каміння груди, та не метав їх, а подавав своєму господареві (Б. Лепкий).

3. розм. Тягнутися, звиватися (про дим).

Але як Тимофіїха затопить у неділю під обід, то дим чімхає геть до горі поверх корчів (Марко Черемшина).