шаборчати

ШАБОРЧА́ТИ, у́, чи́ш, недок., розм., рідко.

Те саме, що щебета́ти.

Прислухався він [Марчик] до його [солов'їного] щебетання з цікавістю, приплющивши одне око, і йому здавалося, що він чує чиюсь жартовливу, веселу мову десь за дверима, звідки тільки чути голос, а слів не можна розібрати. Далі йому здалося, що то іменно до його крізі двері шаборчить жартівлива пташина, чимось дражниться, сміється (С. Васильченко).