шапкобрання
ШАПКОБРА́ННЯ, я, с., розм.
Закінчення, кінець якогось зібрання (коли всі присутні розходяться).
– От вже в церкві й шапкобрання. Затого [через те] цвинтар спустів (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) На шапкобра́ння, зі сл. прийти, приї́хати і под. – наприкінці чого-небудь; запізно.
– Але, Фесю, їй-богу, ми прийдемо до церкви на святе “шапкобрання”! Вбирайся мерщій (І. Нечуй-Левицький);
[Параска:] Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде [люди] з церкви, а ми в церкву (І. Карпенко-Карий);
Прийти́ (приї́хати, поспі́ти і т. ін.) на шапкобра́ння див. прихо́дити.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шапкобрання — див. кінець Словник синонімів Вусика
- шапкобрання — шапкобра́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- шапкобрання — -я, с., розм. Закінчення, кінець якогось зібрання (коли всі присутні розходяться). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шапкобрання — на шапкобра́ння, зі сл. прийти́, приї́хати і под. Наприкінці чого-небудь; запізно. — Але, Фесю, їй-богу, ми прийдемо до церкви на святе “шапкобрання”! Вбирайся мерщій (І. Нечуй-Левицький); (Параска:) Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Фразеологічний словник української мови
- шапкобрання — Шапкобра́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шапкобрання — ШАПКОБРА́ННЯ, я, с., розм. Закінчення, кінець якогось зібрання (коли всі присутні розходяться). — От вже в церкві й шапкобрання. Затого цвинтар спустів (Н.-Лев., IV, 1956, 307). ◊ Прийти́ (приї́хати, поспі́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- шапкобрання — Шапкобра́ння, -ня с. Разборъ шапокъ. Прийшов до церкви на шапкобрання. Словник української мови Грінченка