шарж

ШАРЖ, у, ч.

1. Сатирична або гумористична манера зображення, відтворення кого-, чого-небудь, при якій дотримано зовнішню подібність, але карикатурно змінено, підкреслено найхарактерніші риси.

При всій любові до яскравих деталей, Саксаганський завжди уникає шаржу (М. Рильський);

З тонким гумором, ніде не впадаючи в шарж і перегравання, виконує І. Сікало роль Саливона Дійниці (з наук. літ.);

Шарж, утрирування, карикатура, допустимі в сатирі, можуть виконати цілком протилежну функцію в епічному або ліричному творі (з навч. літ.).

2. Малюнок, портрет, що зображує кого-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді.

То була маленька папочка з малюнками – дружніми шаржами (Д. Ткач);

У їдких сатиричних рисунках, шаржах художники висміювали царя, його посіпак, самодержавні порядки (з наук. літ.);

// Художній твір, написаний із застосуванням цієї манери зображення.

Урізноманітнюються жанрові різновидності гуморесок автора [О. Вишні]. З'являються твори нових для письменника, складних в літературному відношенні сатиричних жанрів: драматичний гротеск, комедія, шарж (з наук. літ.);

В.Чечвянський був видатним майстром пародії. Дотепно гіперболізувавши і .відтінивши якусь характерну рису, він умів створити вдалий дружній шарж або й уїдливу пародію (з наук. літ.).

3. чого, на що, перен. Спотворення, викривлення, невдале наслідування чого-небудь; карикатурна подібність чогось.

– Хіба це риба? Це шарж на рибу (Ю. Збанацький).