шарж

ШАРЖ, у, ч.

1. Сатирична або гумористична манера зображення, відтворення кого-, чого-небудь, при якій дотримано зовнішню подібність, але карикатурно змінено, підкреслено найхарактерніші риси.

При всій любові до яскравих деталей, Саксаганський завжди уникає шаржу (Рильський, III, 1956, 343);

З тонким гумором, ніде не впадаючи в шарж і перегравання, виконує І. Сікало роль Саливона Дійниці (Мист., 1, 1959, 16);

Шарж, утрировка, карикатура, допустимі в сатирі, можуть виконати цілком протилежну функцію в епічному або ліричному творі (Іст. укр. літ., II, 1956, 29).

2. Малюнок, портрет, що зображує кого-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді.

То була маленька папочка з малюнками — дружніми шаржами (Ткач, Крута хвиля, 1956, 57);

В їдких сатиричних рисунках, шаржах художники висміювали царя, його посіпак, самодержавні порядки (Мист., 5, 1955, 4);

// Художній твір, написаний із застосуванням цієї манери зображення.

Урізноманітнюються жанрові різновидності гуморесок автора [О. Вишні]. З’являються твори нових для письменника, складних в літературному відношенні сатиричних жанрів: драматичний гротеск, комедія, шарж (Рад. літ-во, 5, 1957, 100);

В.Чечвянський був видатним майстром пародії. Дотепно гіперболізувавши і .відтінивши якусь характерну рису, він умів створити вдалий дружній шарж або й уїдливу пародію (Рад. літ-во, 6, 1964, 86).

3. чого, на що, перен. Спотворення, викривлення, невдале наслідування чого-небудь; карикатурна подібність чогось.

— Хіба це риба? Це шарж на рибу (Збан., Курил. о-ви, 1963, 71).