1. Словник української мови у 20 томах

шаркотання

ШАРКОТА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. шаркота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха [вуха] щосили. Ось чує шаркотання, наче хто ступає по хаті босими ногами (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаркотання — див. шум Словник синонімів Вусика
  2. шаркотання — шаркота́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шаркотання — -я, с., розм. Дія за знач. шаркотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шаркотання — ШАРКОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шаркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Іван скулився, запер дух у собі і насторожив уха щосили. Ось чує шаркотання, наче хто ступає по хаті босими ногами (Фр., І, 1955, 162). Словник української мови в 11 томах