шарнути
ШАРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм.
1. Те саме, що терну́ти 1.
Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (С. Васильченко);
Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (О. Кундзич).
2. Кинутися кудись, шукаючи.
Шарнули [німці] по закутках, один на горище побрався, другий – у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик).
ШАРНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., діал.
Ударити.
Не одного шарнув [Неважук] у лице (Л. Мартович);
// Стати сильнішим (про мороз).
Ану, як нема снігу, а добрий мороз шарне (Л. Мартович).
ШАРНУ́ТИ³, ну́, не́ш, док., чим, по чому і без дод., заст.
Те саме, що ша́ркнути.
Входить він до хати, шарнув ногою, як умів, і щиро поцілував панну Марію в руку (А. Свидницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шарнути — шарну́ти 1 дієслово доконаного виду тернути розм. шарну́ти 2 дієслово доконаного виду ударити діал. шарну́ти 3 дієслово доконаного виду шаркнути рідко Орфографічний словник української мови
- шарнути — ша́рнути 1. вдарити (ст): Сивух хотів ще щось сказати, але повітря несамовито завирувало коло ушей і шарнуло його по обличчі, наче в'язанкою вербового пруття (Нижанківський)|| = вгатити 2. випити алкоголю (ст): Пішли, шарнемо собі по келішечку (Авторка)|| = ґольнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шарнути — I -ну, -неш, док., розм. 1》 Те саме, що тернути 1). 2》 Кинутися кудись, шукаючи. II -ну, -неш, док., діал. Ударити. || Стати сильнішим (про мороз). III -ну, -неш, док., чим, по чому і без додатка, заст. Те саме, що шаркнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарнути — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- шарнути — ШАРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. 1. Те саме, що терну́ти 1. Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (Вас., І, 1959, 220); Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 129). 2. Кинутися кудись, шукаючи. Словник української мови в 11 томах
- шарнути — Шарнути, -рну, -неш гл. 1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок. Грин. І. 70. 2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку. Св. Л. 117. Словник української мови Грінченка