1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

шарнути

ша́рнути 1. вдарити (ст): Сивух хотів ще щось сказати, але повітря несамовито завирувало коло ушей і шарнуло його по обличчі, наче в'язанкою вербового пруття (Нижанківський)|| = вгатити

2. випити алкоголю (ст): Пішли, шарнемо собі по келішечку (Авторка)|| = ґольнути

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарнути — ШАРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. 1. Те саме, що терну́ти 1. Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (С. Васильченко); Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (О. Кундзич). 2. Кинутися кудись, шукаючи. Словник української мови у 20 томах
  2. шарнути — шарну́ти 1 дієслово доконаного виду тернути розм. шарну́ти 2 дієслово доконаного виду ударити діал. шарну́ти 3 дієслово доконаного виду шаркнути рідко Орфографічний словник української мови
  3. шарнути — I -ну, -неш, док., розм. 1》 Те саме, що тернути 1). 2》 Кинутися кудись, шукаючи. II -ну, -неш, док., діал. Ударити. || Стати сильнішим (про мороз). III -ну, -неш, док., чим, по чому і без додатка, заст. Те саме, що шаркнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шарнути — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. шарнути — ШАРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. 1. Те саме, що терну́ти 1. Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (Вас., І, 1959, 220); Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 129). 2. Кинутися кудись, шукаючи. Словник української мови в 11 томах
  6. шарнути — Шарнути, -рну, -неш гл. 1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок. Грин. І. 70. 2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку. Св. Л. 117. Словник української мови Грінченка