шарудіння
ШАРУДІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. шаруді́ти і звуки, утворювані цією дією.
Шарудіння коло дверей, голос (С. Васильченко);
Напружено, вся здригаючись від найменшого шарудіння, сиділа і чекала [Ольга] кінця ночі... (І. Микитенко);
Дрібне вугілля сипалось з шелестом і шарудінням, як хвиля сухого листу під ногою (О. Донченко);
Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят (І. Волошин);
Петрусь прислухався, але йому заважало шарудіння житніх колосків (Ю. Яновський);
О, моря гул! О, моря гул... І шарудіння хвиль на пляжі... (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шарудіння — див. звучання; шум Словник синонімів Вусика
- шарудіння — [шаруд’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- шарудіння — шаруді́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шарудіння — -я, с. Дія за знач. шарудіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарудіння — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- шарудіння — Шаруді́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шарудіння — ШАРУДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шаруді́ти і звуки, утворювані цією дією. Шарудіння коло дверей, голос (Вас., II, 1959, 61); Напружено, вся здригаючись від найменшого шарудіння, сиділа і чекала [Ольга] кінця ночі… (Мик. Словник української мови в 11 томах