шарінь

ШАРІ́НЬ, і, ж., діал.

Замерзлий твердий сніг.

Сотні ніг проламують зашкарублу шарінь, стрільці вгрузають по пояс у снігу, борсаються, шрапнель дзижчить біля вух, там хтось занурюється у білий пуховині й більше не підводиться, тут і там розповзаються пол снгігу червоні латки (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me