1. Словник української мови у 20 томах

шаріти

ШАРІ́ТИ¹, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати, робитися червоним (перев. про обличчя); червоніти.

Буденна одіж наче смертний гріх темніє серед ясних шат святкових, лице не блідне з голоду, – шаріє (Леся Українка);

– Що це ти, Юрку, в коханні признаєшся Терезці? – Юрій глянув на Миколу Григоровича, шаріючи (М. Томчаній).

2. Виділятися червоним або рожевим кольором (про що-небудь червоне, рожеве); виднітися.

[Елеазар:] Спинився я і задививсь на неї [вежу]: біліє мармор [мармур], мов кістки на полі, порфір шаріє, мов пролита кров (Леся Українка);

Поралась [Настя] увесь день, мов у казані кипіла, рісочки в рот не брала, – підійшла до дзеркальця, думала одну тінь свою побачити, а глянула, то мало не заплакала: все лице .. шаріло, як калина (С. Васильченко);

Була [Марія] бліда, лице ледве шаріло знадвору, з морозу (С. Тудор);

Між темних лопухів .. шаріли червоні маки (І. Микитенко);

На ранній груші шаріють грушки (М. Стельмах);

// Світитися червоним світлом.

Крізь млу сонце ледве шаріло (М. Старицький);

Зловісні спалахи шаріли навколо (О. Довженко).

ШАРІ́ТИ², і́є, недок., безос., діал.

Сіріти (у 4 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаріти — див. ЧЕРВОНІТИ. Словник синонімів Караванського
  2. шаріти — див. соромитися Словник синонімів Вусика
  3. шаріти — шарі́ти 1 дієслово недоконаного виду червоніти шарі́ти 2 дієслово недоконаного виду сіріти діал. Орфографічний словник української мови
  4. шаріти — I -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися червоним (перев. про обличчя); червоніти. 2》 Вирізнятися червоним або рожевим кольором (про що-небудь червоне, рожеве); виднітися. || Світитися червоним світлом. II -іє, недок., безос., діал. Сіріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шаріти — ЗАШАРІ́ТИСЯ (про обличчя, щоки — почервоніти), ЗАШАРІ́ТИ, ЗАРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗАРУМ'ЯНІ́ТИ, РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРОЖЕВІ́ТИ, ЗАЖЕ́ВРІТИСЯ, ПОЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРУМ'ЯНІ́ТИ, ПОРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИ, СПОЛУМ'ЯНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. шаріти — Шарі́ти, -рі́ю, -рі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шаріти — ШАРІ́ТИ¹, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися червоним (перев. про обличчя); червоніти. Буденна одіж наче смертний гріх темніє серед ясних шат святкових, лице не блідне з голоду,— шаріє (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. шаріти — Шаріти, -рію, -єш гл. Краснѣть, рдѣть. Словник української мови Грінченка