шаріти

ЗАШАРІ́ТИСЯ (про обличчя, щоки — почервоніти), ЗАШАРІ́ТИ, ЗАРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗАРУМ'ЯНІ́ТИ, РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРОЖЕВІ́ТИ, ЗАЖЕ́ВРІТИСЯ, ПОЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРУМ'ЯНІ́ТИ, ПОРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИ, СПОЛУМ'ЯНІ́ТИ підсил., СПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЗАПАЛЕНІ́ТИ підсил., ЗАПАЛЕНІ́ТИСЯ підсил., ЗАПАШІ́ТИ підсил., СПАЛАХНУ́ТИ підсил., СКРАСНІ́ТИ розм., ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ діал., ПОЧЕРВОНІ́ТИСЯ рідко. — Недок.: шарі́тися, шарі́ти, зарум'я́нюватися, червоні́тися, червоні́ти, палені́ти, спала́хувати, спала́хкувати розм. Вона зніяковіла, зашарілася і від того стала ще привабливішою (С. Журахович); (Данило:) Як увійшла в хату Килина, як глянув прикажчик на неї, то так і зашарів, мов жаром всього його поняло! (М. Кропивницький); Скочивши з коня й хапаючись, він розчервонівсь. Делікатний рум'янець виступив на білих щоках (І. Нечуй-Левицький); Мого брата мовби хто окропом попарив, так зачервонівся, та й утік із хати (Ю. Федькович); Настя нашвидку скінчила роботу, витерла об хвартух руки, вийняла лист... Лице спалахнуло, зачервоніло, як огонь (С. Васильченко); При останніх спалахах вечірньої зірниці Кручинський побачив, як бліде лице її зажеврілось (Д. Бедзик); Нимидора заговорила про рушники, про весілля, схаменулась і почервоніла, як польова маківка (І. Нечуй-Левицький); І хлопець, що досі сумний був, тепер аж іскріє од щастя, а дівчина жвава, що сміливо досі дивилась, — тепер зчервоніла і вкрила своє засоромлене личко серпанком (Дніпрова Чайка); Михайлик, скраснівши, мов жарина, скам'янів (О. Ільченко); Софія зчервонілась, і сльози стали їй в очах (Леся Українка). — Пор. 1. розчервоні́тися, 1. рум'я́нитися.

РУМ'Я́НИТИСЯ (покриватися рум'янцем), РУМ'ЯНІ́ТИ, ЧЕРВОНІ́ТИ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'ЯНІ́ТИСЯ, ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, РОЗРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, НАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ. — Док.: зарум'я́нитися, порум'я́нитися, зарум'яні́ти, порум'яні́ти, почервоні́ти, зачервоні́ти, зачервоні́тися, порожеві́ти, зарожеві́ти, зарожеві́тися, розрум'я́нитися, зашарі́тися, нарум'я́нитися. Молода жінка йде вздовж цеху. Лице її рум'яниться (П. Автомонов); Вигорнутий на припічок жар немилосердно пече, і Рогулиха рум'яніє, як шістнадцятилітня дівчина (Ф. Малицький); Тут я вперше звів очі на тебе, і ти під моїм поглядом тихо-тихо почала червоніти (Леся Українка); Поступово пульс у нього почав відновлюватись, порожевіли щоки, і Орлюк розплющив очі (О. Довженко); Рум'яніючись, як вишня від сонця, стрічала його Мільця (І. Франко); О. Василь червонівся, блимав очима від ніяковості і згоджувався на все (Г. Хоткевич); — Якщо можливо, то прошу мене звільнити від цього, — викидає з себе Мотря і зарум'янюється вся (Ірина Вільде); Оксана ще спить. Круглі тугі щічки розрум'янилися, як свіжі пелюстки троянди (І. Рябокляч); Параска шаріє вся, аж горить (І. Чендей); Дівча шарілося, закривалося рукавом (Г. Хоткевич); Зачервоніє твій вид, як калина (Я. Щоголів); Встала Орися ні смутна, ні весела, іде до панотця в світлицю, зачервонілась, як та квіточка (П. Куліш); Його сухорляве обличчя зарожевіло в пітьмі (Ю. Бедзик); Від свіжого вітру її обличчя зарожевілось (М. Ю. Тарновський); Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали, Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський).

РУМ'ЯНІ́ТИ (виділятися червоним, рожевим забарвленням або червонуватим, золотисто-коричневим відтінком), РУМ'Я́НИТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, ЧЕРВОНІ́ТИ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. Пиріжки рум'яніли на тарілці; Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум'яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Кам'яні шпилі Яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель (М. Коцюбинський); Вгору зразу ж починався сад, і в прогалині червоніли цеглові будівлі маєтку (А. Головко); Літо. Шаріють вишеньки по садках (О. Гончар); Кров на шатах препишних шаріється, оксамит і парчу залива (Леся Українка).

ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ розм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ'ЯНІ́ТИ розм., КРИВА́ВИТИСЯ розм.; МАЛИНОВІ́ТИ розм.; МАКОВІ́ТИ розм.; ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ (ПОЛУМЕНІ́ТИ), ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИ розм., ПОЛОМЕНІ́ТИ розм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ (ПЛОМЕНІ́ТИСЯ) розм., ПАЛІ́ТИ діал.; ПАШІ́ТИ розм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'Я́НИТИСЯ, РУМ'Я́НІТИ, ЗАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. — Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум'яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум'яні́ти, зарум'яні́ти, зарум'я́нитися, порум'я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав'я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум'янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум'янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум'янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку (сонця) і вся рум'яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум'янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). — Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.

ЧЕРВОНІ́ТИ (виділятися, виднітися червоним кольором), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ, КРОВ'ЯНІ́ТИ розм., КРИВА́ВИТИСЯ розм., МАКОВІ́ТИ розм.; ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ЖАРІ́ТИ, ПАЛА́ТИ розм., ПЛОМЕНІ́ТИ розм.; РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'ЯНІ́ТИ, РУМ'Я́НИТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ, ЖЕ́ВРІТИ, ЖЕ́ВРІТИСЯ (бути покритим легким рум'янцем). Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Шевченко); Небавом у склянці червонівся чай (О. Маковей); Північне сяйво кров'яніє і висне, Немов ведмедя вбитого нутро (Л. Дмитерко); На високій білій шиї кривавилося намисто з великих рубінів (П. Загребельний); З-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко); На сході полум'яніло небо (П. Кочура); Під вікнами чепурних будиночків паленіють жоржини (П. Інгульський); Якраз тоді маки цвіли, розквітали — На схилах жаріли, палали (М. Нагнибіда); На рову ясно пломенів кущ шипшини (М. Стельмах); Рожевіють віти в сонячнім промінні (В. Сосюра); Далеко на пляжах — тисячі людей, золотяться тіла червоно, з відстані наче суцільні пшениці рум'яніють (О. Гончар); Стіл накритий білим обрусом, на ньому рум'яниться пахуча бабка (П. Козланюк); Поміж ними, між темних лопухів, шаріли червоні маки (І. Микитенко); Кров на шатах препишно шаріється, Оксамит і парчу залива (Леся Українка); Між стеблами (трав) жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани (С. Воскрекасенко); Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (І. Франко). — Пор. багряні́ти, 1. виділя́тися, 1. черво́ний.