шати

ША́ТИ, шат, мн. (рідко одн. ша́та, и, ж.), поет.

1. Багате, розкішне святкове вбрання.

На вбогому – лати, На багачу – шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б. Грінченко);

Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Леся Українка);

Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги (О. Ільченко);

// Одяг узагалі чи одяг певного призначення.

Незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дививсь на світ божий (М. Коцюбинський);

На Дунаї хвиля грала, Там Уляна шати прала (Л. Первомайський);

Не крилася [Мелашка] перед господарями і вперше за всю подорож призналася, куди й за чим правилася на коні в чоловічих шатах (Іван Ле);

Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Леся Українка);

В зареві з'являється у хмарах фігура Кармелюка на коні, в лицарських шатах, з розірваними кайданами (С. Васильченко).

2. Те, що прикрашає, огортає собою когось, щось (про листя, сніг і т. ін.).

В химерні шати вбрана Морозом, край вікна Схилилася від рана Березонька сумна (П. Грабовський);

Старезні каштани схиляли свої шати через алейку (Ю. Смолич);

Одцвіли верби над ставом, убралися в зелені шати (В. Кучер);

* Образно. Місяця не було, але через те ще блискучішою, яснішою була зоряна небесна шата (Б. Грінченко);

Мелодія, опанувавши душею, загніздившись там, не хутко німіє... Вона виповняє груди, рветься наверх, і, прибравшись в поетичні шати слова, вільна, як пташка, шукає простору... (М. Коцюбинський);

Синіють неба шати, як роси на стерні (В. Сосюра);

Павло струшував з себе шати сну, поволі повертався до реальності (І. Кириленко);

Уже й вечір вішає свої шати, густішають переливи пташині (М. Олійник).

3. церк. Те саме, що ри́за 1.

Коли не піп, так і в шати не одягайся (Номис).

4. церк. Металева оправа на образах, оклад (у 4 знач.).

По кутках з-за оберемків роблених квіток у блискучих шатах визирають образи (Панас Мирний);

Жінка, провівши його очима до воріт, опускається на коліна перед Божою матір'ю, яка ледь-ледь поблискує срібними шатами (М. Стельмах);

З великої ікони, в коштовній шаті, дивилося загадкове обличчя Бога. Здавалося, очі Христа живі (П. Кочура).