1. Словник української мови у 20 томах

шворка

ШВО́РКА, и, ж.

1. Тонкий мотузок; мотузочок.

Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев'язав собі череп тонкою шворкою (Ю. Смолич);

Окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (М. Стельмах);

Центр стелі можна визначати за точкою перетину двох шворок, натягнутих навхрест на підлозі з протилежних кутів кімнати (з навч. літ.);

// Мотузок узагалі.

Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода і кинула в темінь (С. Голованівський).

2. Зменш. до шво́ра.

Узброївся [я], як треба, узяв ніж, забрав шворку і зарані потяг до тієї вовковні [вовківні] (Марко Вовчок);

Шість вовкодавів люто гарчали і рвалися з шворки (З. Тулуб);

Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шворка — Мотузок, шнурок, шпагат, швірка Словник синонімів Караванського
  2. шворка — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  3. шворка — [шворка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
  4. шворка — шво́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шворка — -и, ж. 1》 Тонкий мотузок; мотузочок. || Мотузок узагалі. 2》 Зменш. до швора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шворка — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
  7. шворка — Шво́рка, -ки, -рці; шво́рки, шво́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шворка — ШВО́РКА, и, ж. 1. Тонкий мотузок; мотузочок. Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев’язав собі череп тонкою шворкою (Смолич, Прекр. катастр. Словник української мови в 11 томах
  9. шворка — Шво́рка, -ки ж. Веревка, бичевка. ум. шво́рочка. На шворочку нав'язують тоненьку дощечку; беруться за гулящий кінець шворки і махають рукою округи. Чуб. III. 99. Словник української мови Грінченка