шевелюра

ШЕВЕЛЮ́РА, и, ж.

Волосся на голові (перев. чоловіка).

“Що ж, видно, і його справи не такі вже веселі”, – подумав Батайль, вгледівши сивизну в поріділій шевелюрі Бальзака (Н. Рибак);

Він глянув на себе у дзеркало. Темно-коричневий довгий шрам перетинав пострижену голову. Байдуже! Протягом місяця відросте шевелюра – і нічого не буде видно (В. Собко);

// Довге, пишне, густе волосся на голові чоловіка.

Професор Трембовський був .. маленький, худорлявий, мав розкішну сиву шевелюру і обличчя нервове та жваве (Ю. Смолич);

Величезний на зріст, з великим круглим обличчям і пишною шевелюрою чорного смоляного волосся, Хорст справляв враження людини незвичайної сили й великого спокою (В. Собко);

На його чоло недбало спадає буйна шевелюра (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шевелюра — див. ЧУПРИНА, ЧУБ Словник синонімів Караванського
  2. шевелюра — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. шевелюра — [шеивеил'ура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. шевелюра — Кучма, кучері, чуприна, чупринка, чуб, чубок Словник чужослів Павло Штепа
  5. шевелюра — шевелю́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. шевелюра — -и, ж. Волосся на голові (перев. чоловіка). || Довге, пишне, густе волосся на голові чоловіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шевелюра — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
  8. шевелюра — Шевелю́ра, -ри; -лю́ри, -лю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шевелюра — ШЕВЕЛЮ́РА, и, ж. Волосся на голові (перев. чоловіка). "Що ж, видно, і його справи не такі вже веселі",— подумав Батайль, вгледівши сивизну в поріділій шевелюрі Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 270); Він глянув на себе у дзеркало. Словник української мови в 11 томах