шевелюра
ШЕВЕЛЮ́РА, и, ж. Волосся на голові (перев. чоловіка).
"Що ж, видно, і його справи не такі вже веселі",— подумав Батайль, вгледівши сивизну в поріділій шевелюрі Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 270);
Він глянув на себе у дзеркало. Темно-коричневий довгий шрам перетинав пострижену голову. Байдуже! Протягом місяця відросте шевелюра — і нічого не буде видно (Собко, Справа.., 1959, 312);
// Довге, пишне, густе волосся на голові чоловіка.
Професор Трембовський був.. маленький, худорлявий, мав розкішну сиву шевелюру і обличчя нервове та жваве (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 119);
Величезний на зріст, з великим круглим обличчям і пишною шевелюрою чорного смоляного волосся, Хорст справляв враження людини незвичайної сили й великого спокою (Собко, Серце, 1952, 28);
На його чоло недбало спадає буйна шевелюра (Літ. газ., 28.I 1958, 2).
◊ Леви́на (ле́в’яча) шевелю́ра див. леви́ний, ле́в’ячий.
Значення в інших словниках
- шевелюра — див. ЧУПРИНА, ЧУБ Словник синонімів Караванського
- шевелюра — див. волосся Словник синонімів Вусика
- шевелюра — [шеивеил'ура] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- шевелюра — Кучма, кучері, чуприна, чупринка, чуб, чубок Словник чужослів Павло Штепа
- шевелюра — ШЕВЕЛЮ́РА, и, ж. Волосся на голові (перев. чоловіка). “Що ж, видно, і його справи не такі вже веселі”, – подумав Батайль, вгледівши сивизну в поріділій шевелюрі Бальзака (Н. Рибак); Він глянув на себе у дзеркало. Словник української мови у 20 томах
- шевелюра — шевелю́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шевелюра — -и, ж. Волосся на голові (перев. чоловіка). || Довге, пишне, густе волосся на голові чоловіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шевелюра — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- шевелюра — Шевелю́ра, -ри; -лю́ри, -лю́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)