шевальє
ШЕВАЛЬЄ́, невідм., чол. У феодальній Франції — дворянський титул;
// Особа, що мала цей титул.
*Образно. [Тимофій:] Де ваша шпага, шевальє? (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шевальє — Шляхтич французький Словник чужослів Павло Штепа
- шевальє — ШЕВАЛЬЄ́, невідм., ч. У феодальній Франції – дворянський титул; // Особа, що мала цей титул. * Образно. [Тимофій:] Де ваша шпага, шевальє? (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
- шевальє — шевальє́ іменник чоловічого роду, істота у феодальній Франції — дворянин іст. Орфографічний словник української мови
- шевальє — невідм., ч. У феодальній Франції – дворянський титул. || Особа, що мала цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шевальє — шевальє́ (франц. chevalier, букв. – вершник, лицар) дворянський титул у феодальній Франції. Словник іншомовних слів Мельничука
- Шевальє — I (Chevalier) П'єр, ?-?, франц. військовий та мемуарист XVII ст.; 1646 командувач загону укр. козаків, які брали участь в облозі Дюнкерка під час Тридцятилітньої війни; наприкінці 40-х секретар франц. Універсальний словник-енциклопедія
- Шевальє — Шевальє́ (фр. прізв. Chevalier), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)