шевців
ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве.
Прикм. до швець; належний шевцеві.
– Чого ж він на замкову гору забрався? – Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Панас Мирний);
Слобідські хлопці – шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько – лазили вже тим [підземним ходом], що до ріки (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шевців — шевці́в прикметник Орфографічний словник української мови
- шевців — -цева, -цеве. Прикм. до швець. || Належний шевцеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шевців — Шевці́в, -це́ва, -це́ве; -це́ві, -вих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шевців — ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві. — Чого ж він на замкову гору забрався? — Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Мирний, І, 1954, 280)... Словник української мови в 11 томах
- шевців — Шевців, -цева, -ве Принадлежащій сапожнику. Желех. Словник української мови Грінченка