1. Словник української мови в 11 томах

шевців

ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві.

— Чого ж він на замкову гору забрався? — Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Мирний, І, 1954, 280);

Слобідські хлопці — шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько — лазили вже тим [підземним ходом], що до ріки (Смолич, II, 1958, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шевців — ШЕВЦІ́В, це́ва, це́ве. Прикм. до швець; належний шевцеві. – Чого ж він на замкову гору забрався? – Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Панас Мирний); Слобідські хлопці – шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько... Словник української мови у 20 томах
  2. шевців — шевці́в прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шевців — -цева, -цеве. Прикм. до швець. || Належний шевцеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шевців — Шевці́в, -це́ва, -це́ве; -це́ві, -вих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шевців — Шевців, -цева, -ве Принадлежащій сапожнику. Желех. Словник української мови Грінченка