1. Словник української мови у 20 томах

шелест

ШЕ́ЛЕСТ, у, ч.

1. Легке шарудіння; шерех.

У сінях чутно шелест: то в темноті Кирило шукає водянки (Панас Мирний);

Почулось: “Тпру-у!” – і шелест плаття. Він підняв голову і побачив Віру Павлівну (Г. Хоткевич);

Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси (Є. Кротевич);

Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом (О. Десняк);

Ось рядки з балади “Утоплена”, які передають шелест осоки коло берега: Хто се, хто се по сім боці Чеше косу? Хто се? (М. Рильський);

* У порівн. Щодня мій друг розмовляє (отим своїм безгучним голосом, немов шелестом) про те, як ми вкупі за границю поїдемо в Швейцарію (Леся Українка);

// Глухий шум.

По хаті пройшов шелест. Пани здвигували плечима, хитали журливо головами, шепталися між собою (Панас Мирний);

Озвався знайомий, зворушливий шелест гвинтів – човен зрушив (В. Логвиненко);

// у сполуч. зі сл. ні, ані. Про абсолютну тишу.

А тиша яка: ні пташиного співу, ні людського голосу, ні єдиного шелесту – всюди велична тиша (Б. Грінченко);

Все навколо огорнула тиша. Ні шереху, ні шелесту (Л. Юхвід).

2. перен., розм. Пожвавлений рух, метушня, шум, розмови, викликані чим-небудь.

Ми знов у музиці, металі й житі. Хай в'януть недруги лихі. Ой, скільки шелесту у світі! – Ми все те чуєм – не глухі... (П. Тичина);

Народу зібралося стільки, що Михайло Гнатович Сахно змушений був просто відгородити кількома великими валами своє робоче місце. – Наче в театр на артистів дивитися прийшли, – незадоволено буркнув він до Хорошка. – От буде шелесту, коли засипимося [засиплемося] (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелест — (тихий, невиразний звук) шарудіння, шемріт, шелестіння, шурхіт, розм. (ніби шукаючи) шемрання, шамотня. Словник синонімів Полюги
  2. Шелест — Ше́лест прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. шелест — Шелестіння, шерхіт, шурхіт, шемрання, шарудіння, шамотня, р. шелех, (корогов) лопотіння, (слів) шепіт, фр. жм. розголос, рух <н. наробив шелесту> Словник синонімів Караванського
  4. шелест — див. звучання; шум Словник синонімів Вусика
  5. шелест — [шелеист] -сту, м. (ў) -с'т'і Орфоепічний словник української мови
  6. шелест — -у, ч. 1》 Легке шарудіння; шерех. || Глухий шум. || у сполуч. зі сл. ні, ані. Про абсолютну тишу. 2》 перен., розм. Пожвавлений рух, метушня, шум, розмови, викликані чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шелест — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. шелест — Ше́лест, -ту, -тові; -сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шелест — ШЕ́ЛЕСТ, у, ч. 1. Легке шарудіння; шерех. У сінях чутно шелест: то в темноті Кирило шукає водянки (Мирний, III, 1954, 126); Почулось: "Тпру-у!" — і шелест плаття. Він підняв голову і побачив Віру Павлівну (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  10. шелест — Шелест, -ту м. Шелесть, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Словник української мови Грінченка