шемрання
ШЕ́МРАННЯ, я, с.
Дія за знач. ше́мрати і звуки, утворювані цією дією.
Він [вітер] летить здалеку, .. всичує [вбирає] в себе .. шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса (М. Коцюбинський);
Поволі нічні звуки сповнювали степ. Звідусіль чулося то шелест, то ледве вловиме шемрання (О. Донченко);
З темного неба сіявся морок разом з дощиком, вулиця втопала в темряві і тихому шемранні дощу (Дніпрова Чайка);
Вслухаюсь в ніч. Немов далекий шепіт, Мов шемрання смутного вітерця, Якісь примарні долітають звуки Крізь шиби заморожені... (М. Рильський);
Зійшло сонце, він трохи зігрівся й уже почав дрімати, коли почув чи то крик, чи якесь шемрання. Розгорнув кущ і побачив довгий ключ татар, що спускалися до болота (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шемрання — див. звучання; шум Словник синонімів Вусика
- шемрання — ше́мрання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шемрання — Бурчання, нарікання Словник застарілих та маловживаних слів
- шемрання — -я, с. Дія за знач. шемрати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шемрання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- шемрання — ШЕ́МРАННЯ, я, с. Дія за знач. ше́мрати і звуки, утворювані цією дією. Він [вітер] летить здалеку, ..всичує [вбирає] в себе.. шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса (Коцюб., І, 1955, 388); Поволі нічні звуки сповнювали степ. Словник української мови в 11 томах