1. Словник української мови у 20 томах

шепотнути

ШЕПОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до шепота́ти.

Подивилася [Галя] на всіх своїх і округи усюди, вже ледве чутно шепотнула: – Ой, я хочу! – і се в остатній раз (Марко Вовчок);

Біля тину. “Добрий вечір” – Грицько; жінка цитьнула на нього, ще й пучкою застерегла. Потім таємниче шепотнула йому і покликала за собою (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепотнути — шепотну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. шепотнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до шепотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шепотнути — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  4. шепотнути — ШЕПОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до шепота́ти. Подивилася [Галя] на всіх своїх і округи усюди, вже ледве чутно шепотнула: — Ой, я хочу! — і се в остатній раз (Вовчок, І, 1955, 305); Біля тину. Словник української мови в 11 томах