шептання

ШЕПТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шепта́ти і шепта́тися і звуки, утворювані цією дією.

Кругом його сумно та нудно; чутно шептання Шестірного, тихе, важке шептання (Панас Мирний);

У його одноманітне шептання якось непомітно вливається пісня, вона не заважає молитві (М. Стельмах);

Їх [Регіни й Мільці] жваве шептання не звертало на себе нічиєї уваги (І. Франко);

Спори, і свари людські, і програми, й цілі світогляди – Се для Зевеса немов раків шептання в мішку (І. Франко);

* Образно. Вона не чула вже зловіщого шептання мороку й оддалась надіям на краще (М. Коцюбинський);

Кирило вийшов у сад і якось разом убрав у себе .. шептання крапель поміж галузок (М. Коцюбинський);

І перша ніч – ніч перша і остання – І перше слово, те найбільше з слів, Що я в саду під вітрове шептання Уперше чув і вперше зрозумів (М. Рильський).