шеренга

ШЕРЕ́НГА, и, ж.

1. Група людей, вишикуваних в один ряд і повернених обличчями в один бік (перев. про військових); стрій.

Капітан Скаржинський обійшов мовчазну шеренгу солдатів (О. Донченко);

Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Н. Рибак);

* У порівн. Дивлячись на рівну, наче шеренга казкового війська, лаву дерев, Таубенфельд відчув у душі неприємний холодок (Ю. Бедзик);

// Ряд кого-небудь, хто в такий спосіб рухається, виконує якусь роботу тощо.

Коли на спортивнім параді проходять шеренги колон, я згадую бій в Сталінграді і славний морський батальйон (М. Упеник);

Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Ю. Смолич);

// Ряд, одна лінія якихось предметів.

А там, за шеренгами придорожніх тополь, у сивій осінній далечі знову вставали Альпи (О. Гончар);

Старенькі олеографії на міфологічні теми на стінах, швейцарський годинник в темному кутку кімнати, на полицях, за склом, рівні шеренги книжок (Н. Рибак).

2. перен. Група людей, об'єднаних спільністю інтересів, спільною діяльністю, метою і т. ін.

Дівчина оступилась, потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її, щоб учениця знову відчула себе в товариській шерензі (О. Донченко).