шинкарчин
ШИНКА́РЧИН, а, е, заст.
Прикм. до шинка́рка; належний шинкарці.
Один купець, – забув, як звати, – Із ярмарку багато грошей віз, І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Л. Глібов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шинкарчин — шинка́рчин прикметник Орфографічний словник української мови
- шинкарчин — -а, -е, заст. Прикм. до шинкарка. || Належний шинкарці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шинкарчин — Шинка́рчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шинкарчин — ШИНКА́РЧИН, а, е, заст. Прикм. до шинка́рка; належний шинкарці. Один купець,— забув, як звати,— Із ярмарку багато грошей віз, І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Гл., Вибр., 1951, 142). Словник української мови в 11 томах