1. Словник української мови у 20 томах

шинкувати

ШИНКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., заст.

1. Бути власником шинку або торгувати в ньому.

– Є тут у мене ще трохи грошей, то я накуплю тобі горілки і пляшок, – сиди в хаті та шинкуй! (з казки);

Найму собі корчмоньку [корчомку], Шинкувати буду (з народної пісні);

– А яничари! Та вони випивають більше вина, ніж є крапель у хвилях Босфору, навіть самі шинкують біля Адріанопольської брами (З. Тулуб);

// Незаконно виготовляти й продавати спиртні напої.

2. чим, перен., розм. Нерозумно витрачати; тринькати.

Він завсігди пив потроху і не дуже шинкував грішми, як вони йому потрапляли до рук (Б. Грінченко);

Вчорашнє шинкування не одгукнулося нічим (тому порадів: таки ще має силу) (Ю. Мушкетик).

◇ (1) Шинкува́ти кро́в'ю – з корисливих міркувань нещадно губити когось.

Кругом неправда і неволя. Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить. Людською кровію шинкує І рай у найми оддає! (Т. Шевченко);

Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами, як собаками, і шинкували козачою кров'ю (О. Стороженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шинкувати — шинкува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. шинкувати — -ую, -уєш, недок., заст. 1》 Бути власником шинку або торгувати в ньому. || Незаконно виготовляти й продавати спиртні напої. 2》 чим, перен., розм. Нерозумно витрачати; тринькати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шинкувати — Шинкува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шинкувати — ШИНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. 1. Бути власником шинку або торгувати в ньому. — Є тут у мене ще трохи грошей, то я накуплю тобі горілки і пляшок,— сиди в хаті та шинкуй! (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
  5. шинкувати — Шинкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) = шинкарювати. Рудч. Чп. 209. Торгувать, шинкувать буду чарочками. Шевч. 183. Медом шинкувати. Мет. 317. 2) Расточать, разливать, проливать. І заходилися гулять, святою кров'ю шинкувать. Шевч. 470. Не дуже тими грішми шинкують, щоб ніхто не замітив. Рудч. Словник української мови Грінченка